Цікавитися дизайном Ліна Кононенко почала ще у 2009-му, на першому курсі Київського політехнічного інституту. Там вона вивчала економічну кібернетику і мала б бути системною чи бізнес-аналітикинею або девелоперкою банківських систем. Проте під час навчання Ліна багато програмувала. Вона помітила, що найбільше часу приділяє інтерфейсній частині своїх рішень і захотіла більше дізнатися про цю сферу.
«Тоді в Україні було лише поняття веб-дизайнер. Більш ніяких розділень на окремі спеціалізації, все тільки починало приходити із Заходу, — пригадує Ліна. — Водночас було море англомовної інформації, і я в ньому — одна. Не мала знайомих дизайнерів, які б могли допомогти скоординувати розвиток на початковому етапі. Прочитала величезний пласт інформації, частина якої виявилась непотрібною. Якось мій хороший друг, iOS-розробник, дізнався у своїх колег, що мені читати і написав перелік. У цей час сильно захопилася UI/UX-дизайном і намагалася розібратися, чи настільки мені цікаво, щоб змінити туди свій вектор розвитку».
Цікавитися дизайном Ліна Кононенко почала ще у 2009-му, на першому курсі Київського політехнічного інституту. Там вона вивчала економічну кібернетику і мала б бути системною чи бізнес-аналітикинею або девелоперкою банківських систем. Проте під час навчання Ліна багато програмувала. Вона помітила, що найбільше часу приділяє інтерфейсній частині своїх рішень і захотіла більше дізнатися про цю сферу.
«Тоді в Україні було лише поняття веб-дизайнер. Більш ніяких розділень на окремі спеціалізації, все тільки починало приходити із Заходу, — пригадує Ліна. — Водночас було море англомовної інформації, і я в ньому — одна. Не мала знайомих дизайнерів, які б могли допомогти скоординувати розвиток на початковому етапі. Прочитала величезний пласт інформації, частина якої виявилась непотрібною. Якось мій хороший друг, iOS-розробник, дізнався у своїх колег, що мені читати і написав перелік. У цей час сильно захопилася UI/UX-дизайном і намагалася розібратися, чи настільки мені цікаво, щоб змінити туди свій вектор розвитку».